Мир сказок
Мир сказок

На главную - Украинские сказки

Украинские сказки

У царя была дочь невиданной красоты и необыкновенного ума. Много женихов приходило просить ее руки, но ни один из них не мог сравниться умом с царевной. И тогда царь объявил по всем землям, что выдаст дочь за того, кто загадает ей три загадки, которые она не сумеет разгадать.

Но и в других царствах-государствах не нашлось достойного жениха.

Про необыкновенную царевну услышал пастух с Карпатских гор.

- Что за диво живет в царских палатах? А вдруг я перехитрю ее и возьму себе в жены?! - сказал пастух товарищам.

читать далее

Начинается сказка от сивки, от бурки, от вещей каурки. На море, на океане, на острове на Буяне стоит бык печеный, возле него лук толченый; и шли три молодца, зашли да позавтракали, а дальше идут - похваляются, сами собой забавляются: были мы, братцы, у такого-то места, наедались пуще, чем деревенская баба теста! Это присказка, сказка будет впереди.

В некотором царстве, в некотором государстве жил-был царь на гладком месте, словно на скатерти, сроду не имел у себя детей. Пришел до него нищий. Царь его пытает:

- Не знаешь ли ты, что мне такое сделать, чтоб были у меня дети?

читать далее

В конце XV или самом начале XVI веков в Испании в городе Севильи в семье дона Теодоро Хосе Переса родился наследник, которого назвали Хуаном Антонио. Дон Перес был небогатым испанским идальго, то есть дворянином поэтому вынужден был искать дополнительный заработок, чтобы достойно обеспечить свою семью. Для испанского дворянина достойным дополнительным заработком было только участие в кориде, то есть бое быков. Лишь это позволяло ему не запятнать свое дворянское достоинство. На кориде основу зрелища даёт тореадор, который как раз и машет красной стороной своего плаща - мулеты перед мордой быка, которая быка и злит. Помогают тореадору два пикадора с пиками на конях и матадор, который тоже на коне и со шпагой. Шпага по-испански называется эспада, поэтому матадора тоже иногда называют эспадой. Шпагой матадор в конце кориды закалывает быка. Дон Теодоро как раз и был матадором.

читать далее

Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана.

- Ох, жінко! - каже чоловік. - Проженемо ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб ïдять. А вбирайсь, козел і баран, собі з богом, шоб ви не були у мене і в дворі!

Пошили вони собі торбу, та й пішли. Ідуть та ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміливий, а козел сміливий, та не дужий.

- Бери, баране, голову, бо ти дужий.

- Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий.

читать далее

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він зліз на гору да й просе бога:

- Дай, господи, ïсти, а то вмру!

- Ох, іди ж, - каже, - вовче! Шо нападеш попове, то й ïсти тобі готове.

От іде вовк - ходе кобила:

- Здорова була, кобило, а чия ти єсть?

- Ох, вовче, я попова.

- Ти ж мені ïсти готова!

читать далее



Як був дід да баба, да у їх було дві дочки: одна дідова, а друга бабина. У діда була дочка така, що всегда рано уставала да усе робила, а бабиній як би нічого не робить! Ото раз баба послала їх на попряхи:

- Ідіть же, - говорить, - да щоб мені багато напряли.

Дідова дочка до світа встала да усе пряла, а бабина з вечора тільки як попряла трошки, да й не пряла більше.

Уранці, як світ став, пішли вони додому; треба їм було в однім місці через перелаз лізти. Бабина дочка уперед перелізла і говорить:

- Дай мені, сестрице, твої починки; я подержу, покіль ти перелізеш.

читать далее

Був собі в однім пустім місці хутор невеличкий. В хуторі жила сім’я одна, і невеличка: був там старесенький дід да син його жонатий - звався він Нечипір, да ще не дуже великий син од Нечипора. Дід був зовсім без мощі: ходючи він згинався уже дуже, голова у йога була біла-біла, мов молоком облита, а робити - дак зовсім нельзя було йому, бідному. Нечипору се було дуже не по нутру; йому усе хотілося, щоб батько що-небудь да робив. Надумався Нечипір да й каже:

- Згублю я батька, годі йому жити! Мені і так приходиться гірко жити да хліб добувати.

Прийшла зима. Нечипір достав з гори предовгий да широкий луб, узяв свого сина да й каже батькові старому:

читать далее

Посилав пан козака з листом, і йому випала дорога через ліс, і він ïхав тим лісом, та надибав святого Миколая, що він в’язав лика - єдно добре, а друге кепське. Але святий Миколай показався йому в постаті старого діда. Де той козак, приïхавши близько св. Миколая, і дивиться на тоє і повідає:

- Що то ви, дідуню, ото робите?

А св. Миколай відзивається до нього:

- А що ж? Ти бачиш добре, що я роблю; лика в’яжу.

- Та я, дідуню, бачу, що ви лика в’яжете; іно не знаю, на́що?

читать далее

Один чоловік найшов гроші да й хитрує, як би поступить із жінкою, щоб вона кому не сказала; бо він знав, що жінки дуже нетерплячі - зараз розбрешуть, як тілько що почують. От він пійшов на двір да з надвору і уносить яйце у хату.

- Жінко, - каже чоловік, увійшовши у хату, - оце́, як бачиш, я яйце ізніс.

Жінка його аж об себе ляпає - дивується, що чоловік яйце ізніс. Після того пійшов чоловік на базар, накупив там бубликів, розвішав ïх уночі перед вікнами на лісі, на колках, да й каже жінці уранці:

- Жінко! Ти не чула, що сю ніч було?

читать далее

Потерял дед рукавичку. Вот бежит мышка. Влезла в эту рукавичку и сидит. Тут скачет лягушка и говорит:

- Кто, кто в рукавичке? - Мышка-поскребушка. А ты кто?

- Лягушка-квакушка. Пусти меня.

- Иди!

Вот бежит зайчик, да и говорит:

- Кто, кто в рукавичке?

читать далее

<< < 2 | 3 | 4

На главную - Украинские сказки

Возможно вам будет интересно